Глухов без цензуры
Опрос посетителей
Куча споров вокруг памятника Ленину и того что с ним делать, может надо придумать альтернативу?

ЗНАЄМО ВЖЕ ПОІМЕННО...

ЗНАЄМО ВЖЕ ПОІМЕННО...

Цьогоріч до Меморіалу загиблим на День перемоги зміг прийти один-єдиний ветеран
«Найбільше свято для мене – це День Перемоги, я чекаю його, як Пасху», – так колись казав мій дідусь-ветеран. Час вніс свої корективи, і ось на святкування 72-гої річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні перед глухівчанами постав лише один ветеран. 96-літній Микола Білобаба не говорив промов, не розповідав про бойові перемоги, він просто був з нами.
– Сьогодні я дуже радий, навіть важко передати свої почуття, – з тремтінням у голосі каже Микола Дмитрович нашій газеті. – Найприємніше, коли вітають дітки.
Він пройшов усю війну, брав участь у Сталінградській битві, розгромі фашистів під Корсунь-Шевченківським. Воював на Південно-Західному та Другому українському фронтах. Звістка про перемогу Миколу Дмитровича застала у Глухові, коли приїхав до батьків реабілітуватися після важкого поранення. Він згадував, як уранці 9 травня йшов до поліклініки і біля Спаської церкви побачив натовп. Люди з радістю кричали «Ура! Побєда!» Побачивши Миколу, кинулися обіймати і вітати його.
Разом з Миколою Білобабою ветеранів, що безпосередньо брали участь у бойових діях під час Другої світової війни, лишилося у місті 17. Це Марія Деркач, Федір Шкурко, Володимир Дука, Анатолій Голуб, Григорій Зубков, Ольга Музалевська, Петро Сущенко, Єфросинія Загородня, Іван Бєляєв, Григорій Пустинник, Дмитро Геращенко, Олександра Рудкіна, Семен Зеленянський, Віктор Ронін, Олександр Крачок, Володимир Шебанков. Наймолодшому з них – 84, найстаршому – 99.

Источник: Неделяскачать dle 10.5 бесплатнонедорогой веб хостинг на SSD Глухов.Ком

Обсудить на форуме
Добавить комментарий
Личный кабинет
Реклама